 27 серпня на площі біля пам’ятника І. Франку для громади міста Борислава відбувся літературно-мистецький захід «Нам пора для України жить!», присвячений 159-й річниці від дня народження Івана Франка.
Франкове слово — душа жива.
Хвалу поету народ співа.
По всьому світу, як грім гримить:
«Знай: лиш боротись — то значить жить».
Ведуча заходу провідний методист Бориславської МЦБС Божена Дмитришин розповіла присутнім про Івана Франка, який був велетнем праці та терпіння і зоставив по собі для незлічимих поколінь творче діло, котре повік-віків буде формувати душу великого українського народу.
Пройшли століття, а Франкове слово завжди живе в серцях його вдячних нащадків. Наш Каменяр ожив у мармурі і бронзі. Тому всіх нас охоплює почуття гордості, що Іван Франко наш краянин, що наша земля дала людству великого світоча волелюбства. Він внесений до списків найбільших письменників світу, а його ім’я висічене на гранітних скрижалях історії поруч з іменами найславетніших синів людства. Уклін Тобі, наш славний земляче!
Іван Франко завжди почувався «сином народа», «вигодуваним твердим мужицьким хлібом». Він вірив у «день воскреслий» свого народу й тому усвідомлював межі «автентичної культурної самосвідомости української народности, що ідентифікувалася з національною та соціальною марґінальностями».
Франко стверджував, все, що йде поза рамами нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеями раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації.
Він закликав українців пізнати багатовікову історію України, без чого неможливе формування патріотичних почуттів, гордості за свою Батьківщину, а отже й відповідальності за її нинішню і майбутню долю. Тому він звертався до поділених кордонами іноземних держав своїх земляків «...навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів… Ми повинні – всі без виїмки – поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кожним її частковим, локальним болем і радувалися кожним хоч і як дрібним та частковим її успіхом...».
Вельми цікаві роздуми Франка стосовно того часу «коли впадуть дотеперішні китайські стіни», коли «всі наші національні та громадські питання мусять улягти основній переміні». Така ситуація, на його думку є першою і головною передумовою здатності успішно розбудовувати незалежну і соборну Україну.
Єднаймося, братаймося
В товариство чесне.
Хай братерством, щирими трудами
Вкраїна воскресне!
Перший заступник міського голови Ігор Кобилецький у своєму виступі наголосив, що на всі наші сучасні суспільно – політичні недуги ми знаходимо рятівні поради у Франка. Прикладом власного життя і словом Франко боровся за те, щоб кожен українець брав участь у поступі, щоб кожен з нас ставав свідомим громадянином, здатним на самопожертву, заради добра загалу. У праці «Народна програма» Франко кидає докір своїм сучасникам, який прямо стосується і нас, адже наші біди сьогодні є певною мірою наслідком нашої пасивності. Він пише: «Ми замало дбаємо, замало віримо в свої сили, замало вміємо лучитися докупи, замало маємо твердої волі, щоб витривати в добрій постанові, і в тяжкій праці ми замало точні і замало заповзятливі». Мабуть, про це слід пам'ятати кожному із нас, перш ніж нарікати на наші негаразди.
Нинішня дійсність повністю підтвердила правдивість передбачуваного Іваном Франком застереження. Сутність української національної ідеї та засобів її реалізації Іван Франко геніально висловив у національному гімні «Не пора… !», в якому закликає до відродження державності й життя в ім’я України.
Упродовж заходу звучали поезії Івана Франка, які прочитали: Богданка Ровенчак «Розвивайся ти, високий дубе», Олег Федрак «Земле, моя всеплодющая мати», Максим Дидик «Гей, брати», Остап Федрак «Нехай і так, що згину я…», Валерія Шахунова «Гримить! Благодатна пора наступає…», Тереза Рославцева «Розвивайся, лозо, борзо», Ася Лепак «Моя любов», Кричак Олександр «Мій раю зелений…», Юрій Кузан «Вічний революціонер», Наталія Сабат «Я не жалуюсь на тебе, доле».
Квіти від громади міста до пам’ятника Іванові Франку поклали начальник відділу гуманітарної політики Роман Тарнавський та перший заступник міського голови Ігор Кобилецький.
Літературно-мистецький захід «Нам пора для України жить!» завершився спільним виконанням гімну І. Франка «Не пора… !»
|
